Ігор Катерняк, Президент
Українська система дистанційного навчання

Для полегшення аналізу розвитку електронних послуг в Україні я розділяю їх на первинні (off-line and on-line accesses) та вторинні (електронна комерція, електронне навчання, телемедицина, електронне врядування...).

Коли ми говоримо про розвиток ІНТЕРНЕТ мереж, то тут нашими основними індикаторами розвитку є доступ до ІНТЕРНЕТу громадян, швидкість передачі інформації в мережі, доступ до глобальних мереж, розвиток національної змістовної частини. На даний час учасниками первинного ринку електронних послуг в Україні є понад 3 мільйони користувачів ІНТЕРНЕТ, правда, практично 90% їх є локалізовані в першій десятці найбільших міст України, що казує на досить низький рівень розвитку ІНТЕРНЕТ в малих містах та селах.

На ринку ІНТЕРНЕТ послуг працює понад 278 ISPs, що забезпечує конкурентність середовища і, можна сказати, що ринок вже залишив свою інноваційну фазу, коли послуга “доступ до ІНТЕРНЕТ” була інновацією. Прийшов час боротьби за розподіл ринку в великих містах і поширення на малі, тому найближчим часом слід очікувати створення стратегічних альянсів між Інтернет компаніями, які контролюють більшість ринку, і малими ISPs, а також відкриття філій чи представництв на умовах дистриб’ютора чи агента. Серед проблем, які ставлять ISP це монополія УкрТелеком на внутрішні канали зв’язку.

Досить суттєвий вплив на розвиток ринку електронних послуг створюють і продавці hardware та software, які лише в минулому році забезпечили користувачів більше, ніж 500 000 комп’ютерами. При чому значна частка належить українським компаніям–виробникам. Складно говорити про створення конкуренції на глобальному ринку ICT при відсутності достатніх інвестиційних ресурсів, але створити робочі місця і призупинити відтік висококваліфікованих кадрів з України такі компанії можуть, і тут треба сприяти розвитку ICT бізнесу через системи бізнес інкубаторів, технологічних парків, програм податкових кредитів та венчурного капіталу.

Щодо розвитку змістовної частини ІНТЕРНЕТ, то тут необхідно відмітити створення Українських академічно-дослідницьких мереж, а це - UARNet, КARNet, URAN, і в вересні 2002 року розпочав свою роботу проект на розвиток Української Національної Дослідницько-Освітньої Мережі UNREN , який орієнтований на підключення України до єдиної Європейської академічної мережі GEANT. Стан розвитку Українських дослідницьких та академічних мереж детально обговорювався на NATO ADVANCED NETWORKING WORKSHOP http://www.cei.uran.net.ua:8101/archives/2003apr-workshop/agenda.htm в
квітні 2003 року . В вересні закінчується перший рік безплатного підключення до GEANT, але на цій початковій стадії університетській та академічній спільноті не вдалося скористатися цим доступом в повній мірі.

Одним з найкращих індикаторів розвитку змістовної частини ІНТЕРНЕТ є відвідуваність веб сайтів. Практично третю частину трафіку по сайтах забезпечують бізнесові сайти, Навчальні сайти – близько 15% процентів, державні сайти і ІНТЕРНЕТ проекти з державної політики не перевищують 10 %. Все інше - це туризм, розваги, фінанси.... Правда, відвідувати - це ще не означає скористати, а тим більше управляти інформацією.

Існують певні проблеми мовного бар’єру: 80% змістовної частини ІНТРЕРНЕТу є англійською мовою. 80% сайтів в українському сегменті Інтернету є російськомовними. При цьому, частка україномовних сайтів складає 14%, а 4% сайтів представляють свою інформацію двома мовами – українською й російською. Але тут необхідно надіятися на молодь, яка сьогодні активно вивчає дві - три мови, що є необхідною умовою праці в глобальному
суспільстві.

Для управління інформаційними потоками в середині мережі, а також залучення додаткових ресурсів для її наповнення і розповсюдження почали створюватись провайдери вторинних електронних послуг. А це - електронні магазини та е-комерція, центри дистанційного навчання та е-навчання, е-уряди й електронне врядування.

Не зважаючи на наявність ряду e-Ukraine медіа проектів (http://www.e-ukraine.org, http://www.ukraine-gateway.org.ua/, http://e-ukraine.info, http://www.e-ukraine.org.ua http://www.isu.org.ua/), які здійснюють активну роботу з просування ідеї електронної України, існує певний бар’єр між урядовими структурами, громадами і бізнесом як на етапі
розробки програми, так і в процесі її впровадження. Тому необхідно більше уваги приділяти створенню та розвитку соціальних партнерств для досягнення спільних цілей Національної Інформаційної Програми.

В першу чергу, хочу зупинитись на тому, що питання законодавчого поля в напрямку розвитку України як електронної держави можна вважати вичерпаним з прийняттям в травні-червні 2003 р. законів “Про електронний підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про телекомунікації”. Таким чином, з 2004 року створені сприятливі умови для розвитку електронної комерції та інтернет-банкінгу. На даний час прикладом електронного бізнесу B2B є веб сайт компанії КвазарМікро. Є також цілий ряд ініціатив
електронного бізнесу B2C, але всі вони об’єднані одною проблемою безпеки електронних платежів. Також ряд банків (Аваль, Приватбанк) дозволяють клієнтам здійснювати контроль за власними рахунками через ІНТЕРНЕТ. Міжнародний комерційний банк використовує платіжні системи Bank Online для проведення розрахунків через ІНТЕРНЕТ та систему банківського обслуговування клієнтів ICB-net, учасників електронної комерції.

Тепер повернемося до розвитку електронного дистанційного навчання (e-learning) в Україні. В 1998 році мені вдалось принести цю інновацію в Україну в партнерстві з Глобальною Університетською Системою та Лойола коледжем, Меріленд,США. Був розроблений проект Електронне Дистанційне Навчання в Україні, який поєднував в собі як дистанційну освіту, так і телемедицину, електронну охорону здоров’я, кібернетичний бізнес-інкубатор і віртуальні культурні обміни. В 1998 році було створене партнерство з розвитку дистанційного навчання (до якого ввійшли 27 навчальних закладів, науково-дослідні інституції, громадські організації, ISP UARNet). Вже в 1999 році були знайдені кошти для створення Української Системи Дистанційного Навчання (UDL System) www.udl.org.ua, яка сьогодні є провайдером
методологічних, технологічних і управлінських рішень в дистанційній освіті. Поступово з’являлись Центри Дистанційного Навчання в окремих університетах Харкова, Києва, Львова, Сум, та ін. міст, які пропонують е-навчання/e-learning як складову своїх університетських програм, а також організовують семінари з професійного розвитку викладачів. Для організація та управління електронними курсами використовуються як комерційні веб платформи (WebCT, Прометей...) так і відкриті навчальні веб платформи, які,
на відміну від комерційних, є обмежені в своїх можливостях. Хочеться відмітити добре технологічне забезпечення Центрів дистанційного навчання Академії Управління і університету “Київський Політехнічний Інститут”. Тим не менше, говорити, що існує окремий ринок навчальних e-послуг, ще надто рано. Технології e-learning просто підсилюють позиції окремих навчальних закладів на ринку освітніх послуг. Досить багато дискусій ведеться як на
рівні Міністерства України з питань освіти і науки, так і в університетах щодо відсутності відповідного законодавчого поля, але, на мою думку, вони не є повністю оправдані, оскільки можна і треба працювати і в існуючому законодавчо-нормативному полі. Про що свідчить дистанційно-модульна програма Львівського інституту менеджменту, який входить до Української Системи Дистанційного Навчання і вже здійснив третій набір на програму MBA. Тому розвиток e-learning, в першу чергу, залежить від бажання навчального закладу
впроваджувати ці послуги в навчальний процес і наявності критичної маси викладачів, які готові вдосконалити свою педагогічну майстерність для віртуальних навчальних середовищ . Безумовно, розвиватимуться і відкриті електронні програми й курси, електронні форуми і консультації по мірі зростання попиту на неперервну освіту, яка повинна бути доступною будь-де і будь-коли. Крім того, технології е-learning відкривають чудові можливості
для зміни як системи освіти, так і управління знаннями (від передачі до конструювання знань). Відкриваються можливості для забезпечення доступу до освіти та подолання соціальної ізоляції інвалідів. Але прийшов час звертати увагу на якість е-learning послуг і встановити єдині стандарти якості, що забезпечить в майбутньому обмін кредитами і налагодження міжуніверситетського партнерства в єдиній системі електронного університету (більш детальну інформацію щодо розвитку е-learning див. в додатку).

В телемедицині доброю є практика передачі і вивчення динамічних даних ехокардіографічних досліджень через шикокополосний ІНТЕРНЕТ, а також використання веб технологій для електронної охорони здоров”я/е-heathcare послуг. Зокрема, в грудні 2002 року за ініціативою ряду міжнародних лікарських товариств була створена віртуальна спільнота на платформі UDL за участю лікарів, дослідників, студентів, представників громадських та донорських організацій, які працюють над вирішенням проблем ВІЛ/СНІД
(профілактика, лікування, соціальна адаптація хворих).

Щодо розвитку електронного уряду (е-gavernment), то тут ми знаходимося у зародковому стані, для якого характерною є велика кількість конференцій, семінарів, публікацій. В загальному є розуміння необхідності привнесення цієї ідеї для забезпечення демократичності й прозорості роботи урядових структур. А це, в першу чергу, через дистрибуцію інформації до широкого кола громадян, налагодження інтерактивності між урядовими структурами, громадами і бізнесом, вдосконалення самої системи врядування, надання послуг з інформаційного забезпечення між різними гілками влади та міжнародного співробітництва. Цікаві ініціативи е-gavernment походять з Київської та
Львівської Міських Адміністрацій. В лютому 2003 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова про заходи щодо створення електронної інформаційної системи “Електронний Уряд”. Хочеться вірити, що ці заходи будуть визначатись в міжсекторному партнерстві.

Шляхи розвитку електронних послуг в Україні

• В першу чергу, необхідно поширити ІНТЕРНЕТ-послуги на малі міста України, що забезпечить широкий доступ до електронних послуг як в великих містах, так і в сільських районах.
• Сприяти розвитку програм UNREN та інших академічно-дослідницьких мереж.
• Продовжити роботу над впровадженням ICT в освіту, зокрема, відпрацювання
  методологічних і технічних підходів для поширення e-learning, підготовку
  викладацького складу і створення системи контролю за якістю електронних
  послуг в навчанні.
• Підтримувати ініціативи з теле-медецини, спрямовані на пошук
  профілактичних та медичних рішень, зокрема в кардіології, раку молочної
  залози, туберкульозу та ВІЛ/СНІД.
• Надати допомогу Уряду України в написанні Білої книги з е-gavernment,
  використовуючи соціальне партнерство уряду, бізнесу та громадських
  організацій.
• Розвивати систему бізнес-інкубації для ICT фірм, що забезпечать нові робочі
  місця і призупинять відтік висококваліфікованих кадрів з України.

Перспективи

Перш за все, хочу звернути увагу на те, що провайдерами і клієнтами електронних послуг є молодь, яка шукає змін для розвитку, і вони є гарантом швидкої побудови Інформаційного суспільства в Україні.

Ринок первинних ІНТЕРНЕТ-послуг в Україні вже створений і розвивається, а тому саме бізнесові інтереси можуть забезпечити вдосконалення якості ІНТЕРНЕТ-послуг та їх поширення на віддалені регіони. Лише добре розвинута ІНТЕРНЕТ інфраструктура може створити базу для розвитку вторинних е-послуг, які повинні бути доступні будь-де і будь-коли.

Уряд України і надалі повинен сприяти розвитку ІСТ в усіх областях розвитку суспільства, тісно співпрацювати з бізнесом і громадами.

Крім того, в Україні працює ряд міжнародних програм, які можуть стати каталізаторами електронного розвитку України. А це – Програма UNDP “Україна – інформаційно-комунікаційні технології для розвитку” та “Інноваційний трамплін”; Програма Світового банку “The Gateway of Ukraine”; Програма IREX “Internet Accesses Training Program”. Так, в травні рада директорів Світового банку прийняла рішення виділити Україні 5 мільйонів доларів США на фінансування проекту "Україна - розвиток через Інтернет".